МИСТЕЦТВО – ПОЛІТИКА / ФОРМИ ВЗАЄМОПРОНИКНЕННЯ

Давид убив живопис.
– Поль Сезанн

Наполеон Бонапарт замовляв зображення після кожної перемоги. Він диктував сюжет, образи персонажів і навіть прописував формат картини. «Наполеон перетинає Альпи» Жака-Луї Давида є прикладом такої пропагандистської кампанії. Наполеон насправді перетнув Альпи не на коні, як зображено на картині, а на мулі, запряженому гірським провідником, в ар’єргарді своєї армії. Його плащ і капелюх були обтягнуті олійними шкурами, і він не йшов тим самим маршрутом, що й Ганнібал.

Передвиборчі плакати Володимира Зеленського з комп’ютерною обробкою зображень або «Скаче червона кіннота» Казимира Малевича, розмальована пензлями та олійними фарбами на полотні, – все це образи пропагандистської кампанії. У цій формі проникнення наративне послання завжди передує медіуму.

Фото: Передвиборча агітація

Пабло Пікассо був палким прихильником Народного фронту (Frente Popular) та його політики. Ще в 1936 році Пікассо отримав замовлення від іспанського уряду на створення зображення для іспанського павільйону на Всесвітній виставці 1937 року в Парижі. Після нападу на Герніку він відкинув свій початковий задум створити образ “Художник і натурниця”.

«Я хочу нагадати вам, що я завжди був і залишаюся переконаним, що митець, який живе і працює з духовними цінностями, не може залишатися байдужим перед обличчям конфлікту, в якому на кону стоять найвищі цінності людства і цивілізації».
Пабло Пікассо: грудень 1937 року

«Герніка» Пікассо – це ілюстративний образ, який створює перехід між першою та другою формами проникнення. Цей образ є не лише наративним нагадуванням про “найвищі цінності”, але й формою арт-терапії.

Під час Першої світової війни психологи виявили, що багато солдатів почали рисувати або займатися живописом за власною ініціативою. Під час Другої світової війни, переважно у Великій Британії та США, митців і психологів залучали до роботи з солдатами, які були травмовані військовими подіями. Існує також незліченна кількість прикладів виставок терапевтичних робіт митців та військових під час російсько-української війни.

У другій формі проникнення політика несе відповідальність за створення терапевтичних творів у медіа живопису чи рисунка, а також у медіа зображення.

Роботи Піта Мондріана були частиною виставки «Дегенеративне мистецтво» у 1937 році. Для цієї виставки твори мистецтва були конфісковані з музеїв по всій Німеччині з пропагандистською метою, оскільки вони не вписувалися в ідеологію нацистської диктатури.

Ще в 1938 році загроза війни змусила Піта Мондріана втекти з Парижа до Лондона. Наприкінці 1940 року він емігрував до Нью-Йорка через Великобританію. Того ж року Мондріан написав текст під назвою «Мистецтво показує зло нацистських і радянських репресивних тенденцій», який пізніше змінив на «Визволення і гноблення в мистецтві та житті».

Остання картина Мондріана називається «Перемога Бугі-Вугі». Мондріан написав «Перемога Бугі-Вугі» під час Другої світової війни в Нью-Йорку. Коли він помер на початку 1944 року у віці 72 років, робота була незавершеною. Особливістю цієї живописної роботи є те, що Мондріан дистанціювався від своїх попередніх неопластичних ідей, щоб досягти балансу в композиції за допомогою динамічного ритму. Немає прямих вказівок на те, що Піт Мондріан хотів дати своєму останньому полотну саме таку назву. Можна припустити, що назву «Перемога Бугі-Вугі» дав Джеймс Джонсон Суїні, американський куратор і автор статей про сучасне мистецтво. Слово “перемога” в назві мало натякати як на очікувану перемогу союзників у Другій світовій війні, так і на подолання Мондріаном попередніх строгих композицій на користь нової ритмізації мотиву.

parool.nl

Нідерланди придбали цей витвір живопису в 1997 році за кошти De Nederlandsche Bank за 37 мільйонів євро в американського газетного магната С.І. Ньюхауса. Відтоді полотно перебуває в Гаазькому музеї мистецтв. Ганс Лохер, тодішній директор Гаазького музею мистецтв, так прокоментував нове придбання: «Перемога Бугі-Вугі» – це тріумфальна відповідь на Другу світову війну. Знаменита «Герніка» Пікассо стала взірцевим зображенням жертв насильства та війни у ХХ столітті. Тепер «Перемога Бугі-Вугі» Мондріана – це картина, що уособлює “перемогу радості життя і свободи”.

У той час як Мане, Дега і Ренуар пішли воювати у Франко-прусську війну (1870-1871), Моне і Піссарро втекли до Лондона. Сезанн переїхав до Л’Естака, поблизу Марселя. Хоча в січні 1871 року Сезанна оголосили дезертиром, йому вдалося успішно переховуватися.

У 1898 році французький живописець розмовляє з Йоахімом Гаске:

« … Про живопис можна добре говорити лише перед живописом. Для живописця, знаєте, немає нічого небезпечнішого, ніж захопитися літературою. Якщо він на це піддається, то йому кінець. …

… Живопис нічого не зображає, не повинен спочатку зображати нічого, крім фарб… »

Ленін у 1918 році запропонував поставити пам’ятники героям світової революції; Курбе і Сезанн були в почесному списку.

Олексій Коваль
Мюнхен, 24 червня 2024 року